Кочерган Загальне мовознавство Підручник Видання 2-ге, виправлене і доповнене.

• Кочерган Загальне Мовознавство 2008 Скачать
• Кочерган Загальне Мовознавство Пдф

1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – Київ: ВЦ «Академія», 2008. Загальне мовознавство.
2. Загальне мовознавство. Київ, академія, 2006. Скачать книгу кочерган м. Загальне мовознавство. Київ, академія, 2006. Скачать книгу. Загальне мовознавство. Київ, академія, 2006. Скачать книгу. Показать список оценивших.

^ ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ з курсу «ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО». Мова і мовознавство.

Предмет і проблематика мовознавства. Знакова природа мови. Методи дослідження мови. Методики структурного та зіставного методів, соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи. Зовнішні та внутрішні причини мовних змін. Прогрес у розвитку мов. Мова і письмо.

Основні етапи розвитку письма. Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення. Мова і мислення. Зв'язок внутрішнього мовлення і мислення. Психолінгвістика – з історії питання. Психолінгвістичні об'єкти.

Кодування і декодування в процесі спілкування. Функції мови. Система і структура мови. Поняття парадигми. Основні одиниці мови та їх функції.

Мова й етногенез. Передумова виникнення людської мови. Мова як найважливіша етнічна ознака.

Мова, нація і держава. Наука про мову в стародавньому світі. Мовознавство в стародавній Індії. Давньокитайське мовознавство, основні праці. Давньогрецьке мовознавство та дискусія про природу назв. Мовознавчі питання у спадщині Арістотеля. Логіцистична граматика Арістотеля.

• Выберете «Все равно продолжить», чтобы продолжить установку. • Затем появится диалоговое окно окончания установки. Если Windows XP настроена игнорировать предупреждения, то сообщение не появится. • На экране будет отображаться, что Windows XP копирует файлы, необходимый для драйвера. Драйвера эмуляции com порта usb serial converter download.

Олександрійська граматична школа. Вчення олександрійців про частини мови і морфологію. Мовознавство в стародавньому Римі. Значення античної філології. Давнє арабське мовознавство. Праця Махмуда аль-Кашгарі “Диван тюркських мов”, її особливості.

Давньоруське мовознавство. Початки давньоруської лексикографії. Мовознавство середньовіччя і епохи Відродження. Погляди Данте Алігієрі на народну мову. Європейське мовознавство XVII-XVIII століть. Лінгвістичні погляди Ж.-Ж.Руссо, Й.-Г.Гердера та ін. Розвиток лексикографії та граматики у XV-XVII ст.

Граматика Пор-Рояля як перша спроба встановлення спорідненості мов. Вітчизняне мовознавство XVI-XVIII століть. “Російська граматика” М.В.Ломоносова. Виникнення порівняльно-історичного мовознавства, його передвісники.

Погляди братів Августа та Фрідріха Шлегелей. Праці А.Ф.Бернарді. Франц Бопп як дослідник мов індоєвропейської сім'ї. Расмус-Крістіан Раск і його розуміння компаративістики.

Якоб Грімм як засновник порівняльної граматики мов германської групи. Сутність “закону Раска-Гріма”. Олександр Востоков як один з фундаторів порівняльно-історичного методу. Філософія мови Вільгельма Гумбольдта. Морфологічна класифікація мов. Дальший розвиток порівняльно-історичного мовознавства XIX ст. Компаративістика в галузі романістики, германістики.

Компаративістика в мовах слов'янської групи: діяльність І.І.Срезневського, М.О.Максимовича, Ф.І.Буслаєва. Натуралізм. Лінгвістична концепція Августа Шлейхера (його генеалогічна класифікація) та її критика. Психологічний напрям у мовознавстві. Лінгвістично-психологічна теорія Геймана Штейнталя. В.Вундт як засновник етнічної психології. Погляди В.Вундта на походження мови.

Формування молодограматичного напряму. Молодограматики про психолого-фізіологічну основу мовлення, про звукові закони і принципи аналогії. Погляди Германа Пауля. Погляди К.Бругмана і Б.Дельбрюка як представників молодограматизму. Здобутки молодограматиків.

Критика універсальності звукових законів молодограматиків. Гуго Шухардт та школа “Слів і речей”.

Питання лінгвостилістики в працях Івана Франка. Розвиток вітчизняного мовознавства.

Харківська школа. Вчення Олександра Потебні про мову і мислення, про слово і його внутрішню форму. Граматична теорія О.Потебні (система граматичних категорій, морфемна структура, питання теорії синтаксису). Московська лінгвістична школа – Пилип Фортунатов.

Морфологічна класифікація П.Фортунатова. Казанська (Петербузька) лінгвістична школа. Лінгвістичні концепції Івана Бодуена де Куртене, його вчення про фонему. Представники казанської лінгвістичної школи – Микола Крушевський та Василь Богородицький. Подальша розробка питань теорії фонетики і фонології.

Розвиток вітчизняної лінгвістики. Мовознавчі погляди Д.В.Щерби, В.В.Виноградова.

Дві вітчизняні фонологічні школи. Розвиток мовознавчих ідей в Україні. Україна в науковій спадщині О.О.Шахматова, його погляди на закономірності розвитку граматичних форм російської мови.

Лінгвістична концепція Фердинанда де Соссюра: мова і мовлення, знаковий характер мови, про природу мовного знака, вчення про синхронію і діахронію тощо. Структуральна лінгвістика.

Глосематика (Копенгагенська школа структуралістів), її представники. Американський структуралізм і дескриптивна лінгвістика. Л.Блумфільд як засновник дескриптивної лінгвістики. Етнолінгвістика. Американські етнолінгвісти Едвард Сепір та Бенджамін Лі Уорф щодо походження мови, зв'язку мови і мислення.

Критика “гіпотези Сепіра-Уорфа”. Типологічне мовознавство.

Сучасний стан типологічної класифікації мов. Предмет фонетики.

Звук і фонема. Акустичні параметри звуків людського мовлення. Слово і поняття. Психологічна структура значення слова.

Сутність семіологічного трикутника. Предмет і склад граматики. Граматичне значення і граматична категорія. Синтетичні та аналітичні граматичні способи.

Частина мови. Нові підходи до класифікації частин мови. Словосполучення і синтагма. Граматичне та актуальне членування речення.

^ КОРОТКИЙ СЛОВНИК З МОВОЗНАВСТВА. Гіпонім (грец. Hypo - префікс, що означає зниження; під, внизу, онім - ім'я) - слово - видова назва.

Гіпонімія (грец. Hypo - під, внизу і опута - ім'я) - одне з основних парадигматичних відношень в лексико-семантичній системі - ієрархічна організація її елементів, яка ґрунтується на родо-видових відношеннях. Синонім: квазісинонімія. ^ Гіпотеза вроджених мовних структур - гіпотеза Н. Хомського, суть якої зводиться до того, що мовні структури не набуваються через досвід, а народжуються разом із людиною й існують у кожного індивіда в потенції. ^ Гіпотеза лінгвальної відносності- концепція, згідно з якою структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання світу.

Синонім: гіпотеза Сепіра - Уорфа. Глосематика (грец. Glоssema, род.

Glossematos - слово) - лінгвістична течія структуралізму, яка трактує мову як абстрактну структуру й описує її суто формальними способами без звертання до її субстанцій (реального змісту і звучання). Синоніми: копенгагенський структуралізм, датський структуралізм.

^ Гносеологічна функція мови (rpegnos/s - пізнання і logos - слово, вчення) - пізнавальна функція (мова як інструмент пізнання світу). Синоніми: пізнава'льна функція, когнітивна функція. Граматика (грец.

Grammatike (techne) - мистецтво читати і писати букви, від gramma - буква) - 1) будова мови, тобто система способів словотворення, морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій; 2) розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови. ^ Граматична категорія - система протиставлених один одному рядів граматичних форм з однорідними значеннями. Граматичне значення - узагальнене, абстрактне мовне значення, властиве багатьом словам, словоформам, синтаксичним конструкціям і яке має у мові своє регулярне (стандартне) вираження. Грамема - 1) компонент граматичної категорії, видове поняття щодо граматичної категорії як родового поняття; 2) елементарна одиниця граматичного значення.

Дедукція (лат. Deductio, від deduco) - спосіб дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, за якої на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення. ^ Делімітатйвна функція фонем (лат. Delimitatio - віддалення, відокремлення) - розмежувальна функція; функція, що вказує на межі слів. Денотат (лат. Denotatns - позначений) - предмет чи явище навколишньої дійсності, з яким співвідноситься певна мовна одиниця; те, що можна назвати певним іменем. Дескриптивзм (англ.

Descriptive - описовий) - лінгвістична течія структуралізму, для якої характерний формальний підхід до вивчення мовних фактів на основі їх дистрибуції (сполучуваності одиниць, їх місця у мовленні стосовно інших одиниць тощо). Синонім: американський структуралізм. Диглосія (грец.

двічі і glossa - мова) - мовна ситуація, за якої в одному суспільстві існує дві мови або дві форми однією мови, що виконують відмінні функції. Дискурс (франц. мовлення) - текст у сукупності прагматичних, соціокультурних, психологічних та інших чинників; мовлення, «занурене в життя». Діахронічне мовознавство - мовознавство, яке розглядає мову в її історичному розвитку. Синонім: історичне мовознавство.

^ Еквіполентні опозиції фонем(лат. Aequipolens - рівносильний, рівноцінний) - опозиції, в яких обидва члени логічно рівноправні, тобто не характеризуються ні різним ступенем якоїсь однієї ознаки, ні наявністю в одному з членів опозиції ознаки, якої не має інший член опозиції. Експансіонізм (франц. Expansionni'sme, від лат. Expansio - розширення, поширення) - використання здобутків інших наук для пояснення мовних явищ; вихід лінгвістики (когнітивної) в інші науки.

Емотивна функція мови - функція вираження почуттів і емоцій. ^ Ергативні мови (грец. діюча особа) - мови, в яких речення з перехідними і неперехідними дієсловами мають різну структуру: суб'єкт при неперехідному дієслові оформляється як об'єкт при перехідному, а суб'єкт при перехідному дієслові стоїть в особливому (ергативному) відмінку. ^ Естетична функція мови - функція вираження і виховання прекрасного. Синонім: поетична функція. Етнолінгвістика (грец. Ethnos- народ і лінгвістика)- напрям у мовознавстві, який вивчає мову в її зв'язках з культурою, взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні та розвитку мови.

^ Закон мовної економії - прагнення мовця зекономити зусилля при користуванні мовленням як одна з причин мовних змін. Синоніми: закон економії сил, теорія мінімального зусилля. Зворотне словотворення - різновид морфологічного способу словотворення, наслідком якого є лексична одиниця, що за структурою простіша від твірного слова. Синоніми: зворотна деривація, редеривація. ^ Зіставне мовознавство - мовознавча дисципліна, яка вивчає дві чи більше мов з метою виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури. Синоніми: контрастна лінгвістика, конфронтативна лінгвістика.

^ Зіставний метод - сукупність прийомів дослідження й опису мови через її системне порівняння з іншою мовою з метою виявлення її специфіки. Синоніми: контрастивний метод, типологічний метод. Знак - матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для отримання, зберігання і передачі інформації. Знак-індекс (лат.

Index, від indico - вказую) - знак, пов'язаний з позначуваним предметом, як дія зі своєю причиною. Синоніми: знак-прикмёта, знак-симптом.

Знак-копія - відтворення, репродукція, подібна на позначуваний предмет. Знак-сигнал - знак, який вимагає після себе певних дій, реакції. Знак-симптом (грец. Symptoma - збіг обставин, ознака) -див. Знаковий рівень мови - рівень мови, на якому її одиниці виступають як знаки (словосполучення, слова і морфеми).

Зовнішнє мовлення - мовлення у власному сенсі (втілене у звуки, таке, що має звукове вираження). ^ Зовнішні причини мовних змін - причини, які знаходяться поза мовою; суспільно-політичні, економічні, історичні, географічні та інші чинники, пов'язані з розвитком і функціонуванням мов. Синонім: екстралінгвальні причини. Ієрархічні відношення у мові - відношення структурно простіших одиниць до складніших: фонеми до морфеми, морфеми до лексеми, лексеми до речення. Ізолюючі мови - мови, які не мають афіксів і граматичні значення виражають способом прилягання одних слів до інших або за допомогою службових слів. Синонім: кореневі мови.

Індоєвропейські мови - родина споріднених мов, до якої входять індійська, іранська, слов'янська, балтійська, германська, романська, кельтська, грецька, албанська, вірменська групи мов. Індукція (лат. Inductio- наведення, збудження)- прийом дослідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться загальний висновок про весь клас цих явищ, узагальнення результатів окремих конкретних досліджень. Інкорпорація (пізньолат. Incorporatio - введення до свого складу, від лат. In - в і corpus - тіло) - спосіб синтаксичного зв'язку компонентів словосполучення або всіх членів речення, за якого компоненти поєднуються в єдине ціле без формальних показників у кожному з них.

Інтерлінгвістика (лат. Inter- між і лінгвістика) - розділ мовознавства, який вивчає міжнародні мови як засіб міжмовного спілкування. Інтерференція (лат. Inter- між, взаємно і ferio - торкаюся, ударяю)- взаємодія мовних систем за двомовності, яка виражається у відхиленнях від норми і системи другої мови під впливом рідної. Когезія (лат. Cohaesus-зв'язаний, зчеплений)- засоби зв'язності в тексті (повтори, дейктичні й анафоричні слова, сполучники, порядок слів тощо). ^ Когнітивна лінгвістика (англ.

Cognition - знання, пізнання; пізнавальна здатність) - мовознавчий напрям, в якому функціонування мови розглядається як різновид когнітивної (пізнавальної) діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища. ^ Когнітивна семантика - теорія значення, яка стверджує, що значення мовної одиниці не може бути зведеним до об'єктивної характеризації позначеної нею ситуації і тому необхідно враховувати й ракурс, що обирається концептуалізатором при розгляді ситуації і способу її вираження. ^ Когнітивна функція мови(лат. Cognosce - пізнавати) - див. Гносеологічна функція мови. Когнітологія (англ. Cognition - знання, пізнання; пізнавальна здатність і грец.

Logos - слово, вчення) - інтегральна наука про когнітивні (пізнавальні) процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу. ^ Компаративний метод (лат. Comparativus - порівняльний) -див. Порівняльно-історичний метод. Компонентний аналіз (лат. Componens - той, що складає) - методика дослідження плану змісту значеннєвих одиниць мови з метою розщеплення значення на мінімальні семантичні складники (компоненти).

^ Комунікативна лінгвістика - напрям сучасного мовознавства, що вивчає мовне спілкування, яке складається зтаких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфіка контакту та код (засоби) повідомлення. ^ Комунікативна функція мови(лат. Communicatio - повідомлення, зв'язок) -функція спілкування між людьми, народами. Конативна функція мови (лат.

Connatus - народитися (виникнути) разом, одночасно; бути вродженим) - функція засвоєння. Конвергенція (лат. Convergo - сходжусь, наближаюсь) - 1) збіг двох чи більше звуків мови в один звук; 2) зближення і збіг двох мов унаслідок контактування. Конкретне мовознавство - мовознавство, яке вивчає окремі (конкретні) мови (україністика, русистика тощо). Конститутивна функція фонем (лат. Constitutus - визначений) - функція, пов'язана з творенням одиниць вищого рівня - морфем і слів. Конструктивне мовознавство (лат.

Constructs - побудова, складання) - мовознавство, яке вивчає мову, її структуру на відміну від функціонального мовознавства, яке вивчає мовлення. Контекст (лат.

Contextus - поєднання, зв'язок) - мовне оточення або ситуація, в яких уживається лінгвальна одиниця. Контенсивна типологія мов (англ.

Content - зміст) - типологія, зорієнтована на зміст, семантику (на семантичні категорії мови і способи їх вираження). Концепт (лат. Conceptus -думка, поняття) - у когнітивній лінгвістиці - одиниця ментальних або психічних ресурсів свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання й досвід людини; оперативна змістова одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку (lingua menta//s), усієї картини світу, відображеної в мозку людини; відомості проте, що індивід знає, припускає, думає, уявляє про об'єкти світу. Корінь - основна, єдина обов'язкова для кожного слова морфема, що є носієм його лексичного значення, повторюється в усіх граматичних формах і споріднених словах. Креольські мови (франц.

Creole, від ісп. Сгіоііо - людина мішаного походження, від батьків двох рас) - мови, сформовані на основі піджинів і які стали рідними для певного колективу їх носіїв. Кульмінативна функція фонем (лат. вершина) - функція, яка полягає в забезпеченні цілісності та виділеності слова, що досягається завдяки наголосу або сингармонізмові. Кумулятивна функція мови (лат.

згрібаю, нагромаджую) - функція зберігання всього того, що виробила нація в духовній сфері. Синонім: історико-культурна функція. Ларингальна теорія (грец. гортань) -теорія найдавнішого складу, походження і чергування індоєвропейських голосних, яка виходить з існування у прамові особливих фонем, умовно названих ларингалами. Лексема (грец. Lexis- слово, вислів)- слово як сукупність усіх його форм і значень, як структурний елемент мови. Лексико-граматичні розряди (категорії) - граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, для яких характерна спільна семантична ознака (збірність, речовинність, зворотність тощо).

Кочерган Загальне Мовознавство 2008 Скачать

Лексикографія (грец. словник і grapho - пишу) - розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Лексико-семантична група - тісне об'єднання слів у межах лексико-семантичного поля. Лексико-семантична система - один із рівнів мовної структури, що складається із слів та їхніх значень. ^ Лексико-семантичне поле - сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ.

^ Лексичне значення - історично закріплена у свідомості людей віднесеність слова з певним явищем дійсності. Лінгвістика тексту- галузь мовознавчих досліджень, об'єктом яких є правила побудови зв'язного тексту та його змістові категорії. Логічний напрям у мовознавстві - сукупність течій, концепцій, що вивчають мову в її зв'язках із мисленням та знанням і орієнтуються на певні школи в логіці та філософії. Синонім: логіцизм. Математична лінгвістика - галузь мовознавства, яка вивчає можливості застосування математичних методів для дослідження й опису мов.

Метамовна функція - функція мови бути засобом дослідження і опису мови у термінах самої мови. Мова - природна система комунікативних знаків і правил їх функціонування.

Мовленнєвий акт - цілеспрямована мовленнєва дія, здійснювана відповідно до прийнятих у суспільстві правил мовленнєвої поведінки. Мовлення - конкретно застосована мова; засоби спілкування в їх реалізації. Мовна асиміляція - процес утрати етносом рідної мови і перехід на мову іншого (панівного) етносу. Мовна картина світу - спосіб відбиття реальності у свідомості людини, що полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному колективу, інтерпретація навколишнього світу за національними концептуально-структурними канонами. ^ Мовна компетенція(лат. Competentia, від competo - взаємно прагну; відповідаю, підходжу) - рівень знання своєї мови певним індивідом.

Мовна норма - сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування. Мовна політика - сукупність ідеологічних принципів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі. Мовна ситуація - сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні у межах певних адміністративно-політичних утворень. ^ Мовна типологія (грец.

Typos - форма, зразок і logos - вчення) - 1) визначення загальнолінгвістичних таксономічних категорій як основа для класифікації мов за типами; 2) розділ мовознавства, який досліджує принципи і опрацьовує способи типологічної класифікації мов. ^ Мовний етикет - усталені мовні звороти, типові формули, які використовуються у конкретних ситуаціях спілкування і відповідають національно-культурним традиціям певного соціуму. ^ Мовний союз-особливий тип ареально-історичної спільності мов, що характеризується певною кількістю подібних структурних і матеріальних ознак, набутих внаслідок тривалого й інтенсивного контактного й конвергентного розвитку в межах єдиного географічного простору.

^ Мовні контакти (лат. Contactus - дотик) - взаємодія двох чи більше мов, яка впливає на структуру і словниковий склад однієї чи багатьох із них. Мовні універсали(лат. Universalis - загальний) - явища, властиві всім мовам або більшості з них. Молодограматизм - напрям у порівняльно-історичному мовознавстві, що поставив собі за мету досліджувати живі мови, які нібито розвиваються за суворими, що не знають винятків, законами. Морфологія (грец. Morphe - вигляд, форма і logos - слово, вчення) - 1) граматична будова слова; система притаманних мові морфологічних одиниць, категорій і форм, а також правил їх функціонування; 2) розділ граматики, який вивчає закономірності функціонування і розвитку цієї системи.

^ Морфонологічний проміжний рівень - рівень мови, проміжний між фонологічним і морфологічним. Морфонологія - розділ мовознавства, який вивчає фонологічну структуру морфем і використання фонологічних відмінностей для вираження граматичних значень. ^ Натуралістичний напрям у мовознавстві - напрям, який винику межах порівняльно-історичного мовознавства І половини XIX ст. І поширював принципи й методи природничих наук на вивчення мови і мовленнєвої діяльності. Синонім: натуралізм.

^ Національно-мовна політика - мовна політика як частина національної політики держави. Неогумбольдтіанство - напрям у лінгвістиці, який характеризується прагненням вивчати мову в тісному зв'язку з культурою її носіїв. Неолінгвістика - опозиційний до молодограматизму напрям, який трактував мову з позицій ідеалізму й естетизму. Номінативні мови (лат. Nominativus - називний) - мови, в яких єдино можливою формою підмета є називний (номінативний) відмінок незалежно від перехідності (неперехідності) дієслова. Ностратична теорія (лат. Noster- наш)- теорія, згідно з якою окремі мовні родини об'єднуються на глибшому етапі реконструкції в одну ностратичну надродину.

Синонім: борёйська теорія. Ономасіологія (грец. Onomasia -найменування і logos - слово, вчення) - теорія номінації; один із двох аспектів семантики (поряд із семасіологією), який вивчає природу, закономірності і типи мовного позначення елементів дійсності. ^ Описовий метод- метод планомірної інвентаризації одиниць мови і пояснення особливостей їх будови та функціонування на певному етапі розвитку мови, тобто в синхронії. Парадигма (грец.

Paradeigma - приклад, зразок) - 1) у широкому розумінні - ряд протиставлених мовних одиниць, кожна з яких визначається відношеннями до інших; 2) у вужчому розумінні - об'єднання мовних одиниць у певні класи, де кожна з них може у мовленні бути заміненою іншою одиницею цього класу. Парадигматика - один із двох системних аспектів у вивченні мови, що розглядає мовні одиниці як сукупності структурних елементів, об'єднуваних у пам'яті мовців і пов'язаних відношенням протиставлення. ^ Парадигматичні відношення- відношення вибору, асоціації, що ґрунтуються на подібності й відмінності позначувальних і позначуваних одиниць мови. Перформативна функція - функція мовлення, яка полягає у виконанні перформативного акту, тобто такого, який рівнозначний здійсненню дії.

Перцептивна функція фонем (лат. Perceptio - сприймання, пізнавання) - розпізнавальна функція.

Піджини (від спотвореного англ. Business - справа) - змішані мови зі спрощеною структурою, які використовуються як засіб міжетнічного спілкування. ^ Полісинтетичні мови (грец. Polys - багато і synthesis - поєднання) - мови, в яких різні частини висловлення у вигляді аморфних слів-основ (коренів) об'єднані в єдині складні комплекси, сукупність яких оформляється службовими елементами.

Синонім: інкорпоруючі мови. ^ Поняттєві категорії - загальні смислові компоненти, властиві не окремим словам і системам їхніх форм, а широким класам слів, що виражаються в мові різноманітними засобами (прямо чи непрямо, явно чи приховано, лексично, морфологічно або синтаксично). Поняття - форма мислення, в якій відбиваються загальні істотні властивості предметів і явищ об'єктивної дійсності, загальні взаємозв'язки між ними у вигляді цілісної системи ознак. Порівняльно-історичне мовознавство - лінгвістичний напрям, який досліджує мови для встановлення їхньої спорідненості та вивчення історичного розвитку споріднених мов. ^ Порівняльно-історичний метод - сукупність прийомів і процедур історико-генетичного дослідження мовних сімей і груп, а також окремих мов для встановлення закономірностей їх розвитку. Синоніми: компаративний метод, лінгвогенетйчний метод. Прагматика (грец.

Pragmatikos - дійовий, чинний) - сфера досліджень у семіотиці й мовознавстві, в якій вивчається функціонування мовних знаків у мовленні; розділ мовознавства, який вивчає комплекс проблем, що стосується мовця, адресата, їх взаємодії в комунікації. Прагматична функція мови - функція, що вказує на ставлення мовця до висловленого. Прамова - мова, з діалектів якої виникла група (сім'я) споріднених мов. Праформа - вихідна для пізніших утворень мовна форма, реконструйована на основі закономірних відповідників у споріднених мовах.

Синонім: архетйп. Предикат (лат. Praedicatum - сказане) - конститутивний елемент судження, тобто те, що говориться (стверджується або заперечується) про суб'єкт. Предикативність - комплексна синтаксична категорія, яка виражає відношення повідомлюваного до дійсності і формує речення як комунікативну одиницю.

Кочерган Загальне Мовознавство Пдф

Пресупозиція (лат. Ргае - попереду і suppositio - припущення, презумпція) - компонентсмислу речення, який повинен бути істинним для того, щоб речення не сприймалось як семантично аномальне або недоречне в даному контексті. ^ Прийом внутрішньої реконструкції - прийом порівняльно-історичного мовознавства відтворення незасвідчених мовних форм шляхом порівняння мовних одиниць всередині однієї мови. Прийом зовнішньої реконструкції - прийом порівняльно-історичного мовознавства відтворення незасвідчених мовних форм на основі порівняння відповідних одиниць споріднених мов.

Прийом «слів і речей» - прийом дослідження лексики, за якого історію слова вивчають разом з історією позначуваної словом речі. Прикладне мовознавство - напрям у мовознавстві, який опрацьовує методи вирішення практичних завдань, пов'язаних із використанням мови. Психолінгвістика (грец. Psyche - душа і лінгвістика) - галузь мовознавства, яка вивчає процеси породження і сприймання мовлення в їх співвідношенні з системою мови. Психолінгвістичні методи - методи дослідження мовних явищ, які полягають в обробці й аналізі мовних фактів, отриманих від інформантів у результаті спеціально організованих експериментів.

Психологічний напрям у мовознавстві - сукупність течій, шкіл і окремих концепцій, які розглядають мову як феномен психологічного стану і діяльності людини або народу. Синонім: психологізм. Рема (грец. сказане) - компонент актуального членування речення, те, що стверджується або запитується про вихідний пункт повідомлення - тему і створює предикативність, закінчене вираження думки. Репрезентативна функція (лат. Representatio - наочне зображення) - див.

Номінативна функція. Референт (англ. Refer - співвідносити, посилатися; лат. Referens - той, що відносить) - об'єкт позамовної дійсності, який має на увазі мовець, коли вимовляє певний мовленнєвий відрізок. ^ Рівні мови - складові частини структури мови (яруси), кожна з яких характеризується сукупністю відносно однорідних одиниць і набором правил, що регулюють їх використання і групування в різні класи й підкласи, і знаходиться в ієрархічних відношеннях щодо інших (фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний і синтаксичний рівні).

Семантика (франц. Semantique - наука про зміст, від грец.

який має значення, означає) - 1) план змісту в мові; 2) значення мовної одиниці; 3) розділ мовознавства, що вивчає план змісту в мові. Семіотика (грец. Semeion - знак) - наукова дисципліна про різні системи знаків, які використовують для передачі інформації. Сигніфікативна функція фонем (лат. Significare -давати знати, виявляти) - функція розрізнювати значення слів і морфем.

Синкретизм (грец. Synkretikos - з'єднання) - формальне нерозрізнення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів. Синтагматика (грец. Syntagma, буквально - разом побудоване; поєднання, зв'язок) - один із двох системних аспектів у вивченні мови, який розглядає відношення між послідовно розташованими одиницями за їхнього безпосереднього поєднання в реальному потоці мовлення або в тексті, тобто сполучуваність мовних одиниць. ^ Синтагматичні відношення- відношення одиниць, розташованих лінійно; здатність мовних одиниць поєднуватися. Синтаксис (грец. побудова, порядок) - 1) граматична будова речень та словосполучень, правила їх творення і функціонування; 2) розділ граматики, який вивчає речення і словосполучення.

Синтаксична типологія мов -типологія, яка грунтується на відношеннях суб'єкта, дії й об'єкта у реченні. Синтетизм (грец. Synthesis - поєднання) - типологічна ознака мовної структури, що виявляється в об'єднанні в межах одного слова кількох морфем (лексичних, словотвірних, словозмінних).

^ Синтетичні мови(грец. Synthesis - поєднання) - мови, в яких граматичне значення синтезується з лексичним у межах слова (граматичне значення виражається за допомогою флексій, формотворчих афіксів, чергування звуків і суплетивізму). ^ Синхронічне мовознавство - мовознавство, яке вивчає мову в синхронії (див.

Синхронія (грец. Synchronos - одночасний) - 1) стан мови на певний момент (період) її розвитку; 2) вивчення мови в цьому стані (в абстракції від часового чинника). Система мови (грец. Systema - ціле, що складається з частин; поєднання) - множинність елементів будь-якої природної мови, які перебувають у відношеннях і зв'язках один з одним і утворюють певну єдність і цілісність.

Слово - основна структурно-семантична одиниця мови, яка співвідноситься з предметами, процесами, явищами дійсності, їхніми ознаками та відношеннями між ними, вільно відтворюється у мовленні й служить для побудови висловлень. ^ Словозмінні граматичні категорії - категорії, яких слово може набувати залежно від іншого слова, з яким воно поєднується у мовленнєвому ланцюжку. Словосполучення - два чи більше повнозначних слів, об'єднаних синтаксичним зв'язком. Словотвір - 1) творення похідних слів за дериваційними правилами і словотвірними типами. Синоніми: словотворення, деривація; 2) розділ мовознавства (традиційно - граматики), що вивчає будову і творення похідних слів.

Синонім: дериватологія. ^ Словотвірний проміжний рівень - рівень мови, проміжний між морфологічним і лексико-семантичним. Соціальний символізм - один із виявів взаємозв'язку між соціальною структурою суспільства і його культурою; регуляція соціальних стосунків за допомогою культурних, в т. Мовних, засобів. Соціолінгвістика (лат. спільність і лінгвістика) - мовознавча наука, яка вивчає соціальну природу мови, її суспільні функції, взаємодію мови і суспільства. Соціолінгвістичні методи - методи, які ґрунтуються на синтезі лінгвістичних і соціологічних процедур.

Соціологічний напрям - сукупність течій, шкіл і окремих концепцій, які трактують мову передусім як соціальне явище. Споріднені мови - мови, які походять від спільної прамови. Статистичні методи - сукупність операцій та обчислень, використовуваних математичною статистикою для аналізу великих масивів даних, що підлягають дії значної кількості факторів, які неможливо індивідуалізувати. Статистичні універсали - універсалії, які позначають явища високого ступеня ймовірності, але не охоплюють усі мови.

Структура мови - спосіб організації мовної системи, її внутрішня будова. Структуралізм - мовознавчий напрям, який розглядає мову як чітко структуровану знакову систему і прагне до суворого (наближеного до математичних наук) формального її опису. Структурний метод - метод синхронного аналізу мовних явищ лише на основі зв'язків і відношень між мовними елементами. Субзнаковий рівень мови (лат. Sub - під) - рівень мовних оди-ниць, які не є знаками, а лише складниками знаків. Субкод (лат.

Sub - під і код) - підвид коду, різновид коду. Субстрат (лат. Sub - під і stratum - шар, пласт) - мова-підоснова, елементи якої розчинилися в мові, що нашарувалася на неї; сліди витісненої місцевої мови.

Суперзнаковий рівень мови (лат. Super- над) - рівень мовних одиниць, що складаються зі знаків; надзнаковий рівень. Суперстрат (лат. Super - над і stratum - шар, пласт) - мова-надоснова, елементи якої розчинилися в мові, над якою вона нашарувалася; сліди мови чужинців, асимільованих корінним населенням.

Табу (франц. Tatoou, від полінезійського tapu - заборонений, священний) - заборона на вживання певних слів, що зумовлюється містично-забобонними, соціально-політичними, культурними та морально-етичними чинниками. Схожі: «Загальне мовознавство (Лексикологія), (Стилістика)» є частиною предмету «Загальне мовознавство», що читається студентам 2-го курсу. «Загальне мовознавство» «Загальне мовознавство» Розглянуто на засіданні методичної ради факультету філології та журналістики (протокол №2 від 12. 2003 р.) Предметом курсу є будова та значення словосполучень І речень, способи та засоби зв'язку між їхніми складовими частинами.

Предметом курсу є будова та значення словосполучень І речень, способи та засоби зв'язку між їхніми складовими частинами Предметом курсу є наука про мову, її суспільна природа І функції, її внутрішня структура, закономірності функціонування, історичний.